Ми ознайомилися з метою нашої подорожі, завданнями які треба виконати, провели дослідження та вже підвели деякі підсумки.
У підручнику є типовий план вивчення материка, який доцільно використовувати при вивченні Африки та інших материків. Перший пункт цього плану — географічне положення. Географічне положення дає загальне уявлення про особливості природних умов, пояснює природні процеси.
Як виглядає Африка там, де вона межує з Європою? Ось що написала людина, яка бачила це на власні очі: «Ґібралтарська скеля підіймається на чотириста двадцять метрів. Вона стоїть наче страж над безоднею, яка з’єднує Середземне море з океаном. Далеко по інший бік протоки в Африці видно гору Джебель-Муса 800 м заввишки. Ось це і є ті Стовпи, які, за легендою, насипав Геркулес, прориваючи вихід до океану. Сіра, гола, обмережена зморшками скеля, майже прямовисна. Звернувши увагу на конфігурацію материка, можна побачити, що його північна частина значно масивніша, ніж південна. Африка розташована водночас у всіх чотирьох півкулях планети: Північній, Південній, Західній, Східній. Крайньою північною точкою материка є мис Рас-Енґела, крайньою південною — мис Голковий. Північна і південна частини Африки віддалені від екватора приблизно однаково, оскільки він перетинає материк майже посередині. Ось чому природа Африки на північ від екватора немовби повторює природу материка на південь від нього, наче віддзеркалює її. Крайня західна точка — мис Альмаді, східна — Рас-Хафун.
Африка омивається із заходу і півдня — Атлантичним океаном, з півночі — Середземним морем, зі сходу і півдня — Індійським океаном, а з північного сходу — Червоним морем. Загалом вплив океанів на природу материка обмежений і відчувається переважно на узбережжях. Пояснюється це, зокрема, незначною розчленованістю берегової лінії. Єдина велика затока — Ґвінейська, є тільки один великий острів — Мадаґаскар, що відокремлюється від материка Мозамбіцькою протокою, та один великий півострів — Сомалі. На природу материка істотно впливають морські течії. Від Європи Африку відокремлює Ґібралтарська протока, а від Азії — Суецький канал.
Африка омивається із заходу і півдня — Атлантичним океаном, з півночі — Середземним морем, зі сходу і півдня — Індійським океаном, а з північного сходу — Червоним морем. Загалом вплив океанів на природу материка обмежений і відчувається переважно на узбережжях. Пояснюється це, зокрема, незначною розчленованістю берегової лінії. Єдина велика затока — Ґвінейська, є тільки один великий острів — Мадаґаскар, що відокремлюється від материка Мозамбіцькою протокою, та один великий півострів — Сомалі. На природу материка істотно впливають морські течії. Від Європи Африку відокремлює Ґібралтарська протока, а від Азії — Суецький канал.
Важкодоступність берегів, відсутність затишних бухт, небезпечні порожисті річки, величезні пустелі й непрохідні заболочені ліси перешкоджали проникненню в глиб континенту. Перші уявлення про обриси Африки люди дістали в 1498 р. завдяки плаванню португальця Васко да Ґама. Проникнути у внутрішні райони Африки вдалося англійському досліднику Давіду Лівінґстону. Лівінґстон уперше дослідив раніше не відомі річки та озера внутрішніх районів материка. Розширив і поглибив знання про Центральну Африку також англійський дослідник — Генрі Стенлі. Вже в наш час океанологічні дослідження біля берегів Африки проводив видатний французький природознавець Жак ів Кусто.
В пустелях Африки, зафіксовано найвищу температуру — +57,8 °С. Над морем барханів повітря неначе тремтить, роблячи навколишні пейзажі хиткими та оманливими. шведський дослідник Ч. Андерсон, що побачив Африку у 1850-х роках, писав: «Важко знайти на світі місце, яке б у більшій мірі відповідало нашим уявленням про пекло. Дух нескінченної самотності, що витав над цією неосяжною пустелею, примусив мене здригнутися. Навіть смерть була б краща за вигнання до цього краю». Але мандруючи до центру цього величного материка, зустрічаємо і світ саван, і екваторіальні вологі ліси з багатим і різноманітним складом живих істот.
Різноманітна та своєрідна природа Африки. Неозорі простори материка поєднують густі вологі ліси та відкриті безкраї саван, суворі каменисті та піщані пустелі та квітучі оази. Але діяльність людини швидко та іноді безповоротно змінює природні ландшафти, порушує рівновагу ПК. Тому перед Африкою стоять невідкладні екологічні проблеми, її природа потребує охорони.
В пустелях Африки, зафіксовано найвищу температуру — +57,8 °С. Над морем барханів повітря неначе тремтить, роблячи навколишні пейзажі хиткими та оманливими. шведський дослідник Ч. Андерсон, що побачив Африку у 1850-х роках, писав: «Важко знайти на світі місце, яке б у більшій мірі відповідало нашим уявленням про пекло. Дух нескінченної самотності, що витав над цією неосяжною пустелею, примусив мене здригнутися. Навіть смерть була б краща за вигнання до цього краю». Але мандруючи до центру цього величного материка, зустрічаємо і світ саван, і екваторіальні вологі ліси з багатим і різноманітним складом живих істот.
Різноманітна та своєрідна природа Африки. Неозорі простори материка поєднують густі вологі ліси та відкриті безкраї саван, суворі каменисті та піщані пустелі та квітучі оази. Але діяльність людини швидко та іноді безповоротно змінює природні ландшафти, порушує рівновагу ПК. Тому перед Африкою стоять невідкладні екологічні проблеми, її природа потребує охорони.
Комментариев нет:
Отправить комментарий